• Вы находитесь здесь:

  • Главная
  • Батьківська сторінка

Комп'ютер - корисно чи шкідливо?

Сьогодні комп'ютером нікого не здивуєш. Це сучасне чудо техніки є доступним і дорослим, і дітям. Стало навіть модно, щоб у дитини комп'ютер з'явився якомога раніше, щоб малюк розвивався швидше. І разом із появою комп'ютерів миттєво виникли і наукові суперечки: корисно або шкідливо для дітей сидіння за комп'ютером?

Одночасної відповіді, звісно ж, немає. Комп'ютерні ігри розвивають у дитини швидкість реакції, пам'ять й увагу. Щоб гратися в комп'ютерну гру, маляті необхідні посидючість, спритність. За допомогою таких ігор дійсно розвивається логічне мислення, дрібна моторика рук, зорово-моторна координація. Виконуючи веселі ігрові завдання, дитина вчиться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, прагнути до поставленої мети."Ну, хіба це погано?" - запитують батьки. Крім того, діти легко орієнтуються в комп'ютері, найчастіше почуваються і в житті упевненіше. Вони легко адаптуються до різних ситуацій. Часто саме комп'ютер допомогає залучити до занять дітей, яких важко посадити за звичайне читання або розв'язання задач. Тут вони потрапляють у гарну казку, де діють веселі й спритні герої. Наприкінці гри обов'язково похвалять малюка або навіть видадуть почесний диплом. Тут у дитини обов'язково що - небудь вийде і виникне "ситуація успіху", після цього захочеться ще погратися. Адже комп'ютерні розвивальні програми називаються "іграми", а зовсім не "заняттями". Так що ж, кожній дитині - по комп'ютеру? Як і в кожної проблеми, у цієї теж є дві сторони - погана та гарна. Якщо не дотримуватися режиму, а, просто кажучи, не обмежувати комп'ютерний час для дитини, то незабаром він із помічника перетвориться на вашого сімейного ворога. Лікарі-окулісти застерігають, що занадто тривале знаходження перед монітором комп'ютера може призвести - до зниження зору. Але найбільша небезпека - це виникнення стійкоїкомп'ютерної залежності. Весь свій вільний час дитина проводить перед комп'ютером. Вона грається будь-якої вільної хвилини. Для батьків така поведінка повинна стати тривожним сигналом. Чому малюк віддає перевагу віртуальному життю? Можливо, якісь життєві обставини стали для нього дискомфортними? А можливо, останнім часом йому бракує вашої уваги, і він у такий спосіб вирішив поповнити його дефіцит? Комп'ютерна залежність, дійсно, виникає не раптом. Спочатку дитина грається заради інтересу. Потім поступово вона втягується в гру, дізнається правила, стає успішною. Потім настає час для ігор на гроші, а таких в Інтернеті чимало. Якщо батьки забороняють їй гратися вдома; то дитина знаходить можливості та йде до ігрового салону або комп'ютерного клубу. Тому, купуючи комп'ютер, відразу продумайте, у якому режимі ваша дитина зможе ним користуватися. Уважно поставтеся до вибору комп'ютерних ігор. Вони повинні відповідати віку дитини й не мати агресивних настроїв. Як тільки ви помітили, що в дитини зник інтерес до реального спілкування, вона довго просиджує за комп'ютером, настав час бити на спалах. Краще не доводити ситуацію до безвиходів. Як зробити так, щоб комп'ютер не заподіював шкоди, а був корисним?

  • Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп'ютером.
  • Ретельно добирайте комп'ютерні ігри, для початку спробуйте "пройти" їх самостійно.
  • Не купуйте дитині ігри, в яких є агресія, насильство.
  • Пояснюйте дитині, що комп'ютер, здебільшого повинен використовуватися не заради гри, а для справи.
  • Не ставте комп'ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.

/Files/images/1_ve/інтернет.....ееее.JPG

Етикет з малих років.

chto-takoe-ehtiket-3

У вихованих дітей в житті низка переваг: щосьтаке у них є, що приваблює й утримуєлюдей. Вони набагато вільніше почуваються у суспільстві, легше справляються з новими і навіть незручними ситуаціями. Вони з більшим оптимізмом дивляться на життя — у них для цього є підстави. Вони виростають чуйними до потреб і почуттів інших, і тому будь-яка роль в сім’ї їм вдається, будь то роль подружжя, дружини, батька, сина чи дочки. Але щоб виховати в своїх дітях ці цінні якості, потрібні постійні зусилля упродовж багатьох років…

Ти мене поважаєш?

Хороші манери важливі для нас, і ми часом буваємо просто шоковані, коли наш малюк публічно демонструє їх відсутність. Але маленькі діти надто егоцентричні і імпульсивні, щоб думати про інших. Коли однорічна дитина хоче іграшку, то вона її хоче, незалежно від того, як вона ставиться до її власника.

Проте навіть найменші діти можуть засвоїти якісь уроки, які стануть в пригоді їм у майбутньому. Тому від самого народження будьте ввічливі зі своєю дитиною. Говоріть з нею завжди м’яко й ласкаво, будьте чуйні до її невисловлених потреб і бажань.

Діти, з якими із самого початку поводилися шанобливо, виростають з почуттям впевненості і пошани до себе, яке дозволяє їм бути доброзичливими і ввічливими до оточуючих. Допомагайте розвитку цього доброго ставлення до людей, відзначаючи і схвалюючи навіть найменше не егоїстичне поривання. Наприклад, малюк простягає вам улюблену іграшку або намагається погодувати вас. Не забувайте подякувати йому і посміхнутися у відповідь. А якщо ви зробили йому щось приємне і ловите його вдячний погляд, зафіксуйте цей момент посмішкою, жестом чи словом. Скажіть йому: «будь ласка», «на здоров’я». До речі, деякі мами вчать дитину, яка ще не вміє говорити, дякувати кивком голови. Чудова думка.

Чудове слово

Трирічний малюк, виштовхавши інших дітей, лізе на гірку.

— Ей, — кричить йому інший чоловічок, — так не роблять!

Дитина у віці трьох років навряд чи багато зрозуміє з виховної бесіди про гарні манери, але вона в змозі засвоїти конкретний урок в конкретних умовах.

Якщо ви спокійно візьмете її за руку, відведете в кінець черги і поясните, що треба чекати, як і всі інші діти, то, звичайно, не з першого разу, але малюк засвоїть.

В деяких випадках корисно заздалегідь попередити дитину про те, якої поведінки ви чекаєте від неї в певній ситуації.

Типовий приклад: ви йдете в гості до бабусі. Діти цього віку самі хочуть знати, чого чекати від тієї або іншої події, так що не забудьте розповісти малюку, куди ви підете, кого він там зустріне, що будете робити.

Поясніть, як йому належить вчинити в тому або іншому випадку. Тільки не перевантажуйте вашу бесіду численними і складними інструкціями. Одне-два побажання, не більше, припустимо: «У бабусі не можна бігати й шуміти».

Переходьте до нових уроків лише тоді, коли переконаєтесь, що попередні вже засвоєні. Це не значить, що дитина говорить «дякую» щоразу, коли, на ваш розсуд, їй належить це робити. Мається на увазі, що вона вже час від часу робить це сама, без нагадувань.

Алло! Я вас слухаю…

П’ятирічна Даша вже знає і дотримується елементарних правил ввічливості. Тому її мама вкрай здивована, коли Даша йде з вулиці, не сказавши й слова друзям по пісочниці.

— Скажи «до побачення», — нагадує мама.

Але дівчинка вперто мовчить.

Дошкільники вже добре відчувають, що будь-який колектив живе за певними правилами, яких його члени повинні дотримуватися.

В більшості випадків вони намагаються самі це робити і чекають того ж від інших. Однак п’яти-шестилітки ще погано контролюють свої емоції і можуть забути всі правила ввічливості під впливом образи, гніву або втоми.

Допомагайте вашій дитині виходити за межі власного «я», вправляйте її зростаючу здатність до співпереживання: «Що ж, по-твоєму, відчуває твоя подруга, коли ти йдеш, не попрощавшись? Хіба тобі не було б образливо, якщо б вона так з тобою вчинила?»

По мірі того, як соціальне життя дитини ускладнюється, вам необхідно приділити все більше уваги і часу виробленню міцних навичок поведінки в різних ситуаціях. Придумайте, як краще це зробити, використовуючи ігрові ситуації. Скажімо, іграшковий телефон може навчити дитину правильно відповідати на дзвінки, говорити чітко й ввічливо, називати себе, коли телефонують ваші друзі, близькі».

Засвоївши мистецтво відповідати на дзвінки, дитина може почати вчитися телефонувати сама, дякувати за поздоровлення або подарунок, запрошувати друзів.

Не забудьте його похвалити

Сергійко був такий збуджений екскурсією в зоопарк, яка мала відбутися, що вилетів з дверей, відштовхнувши виховательку і збивши з ніг дівчинку в коридорі. Його мама, яка разом з двома іншими батьками супроводжувала дітей на екскурсію, бачила все це на власні очі і була просто приголомшена.

«Не знаю, що це з ним сьогодні, — сказала вона педагогу. — Взагалі він у мене вихований хлопчик, знає, як належить поводитися».

Навіть добре виховані діти часом допускають жахливі ляпсуси. Часто це буває, коли дитина стає перед вибором: дотримуватися вже засвоєних правил чи слідувати живому прикладу невихованого приятеля. Якщо хтось в групі починає сміятися з новенького і дражнити його, інші охоче приєднуються, хоча й знають, що це недобре. Якщо один з дітей погано поводиться під час їжі, у нього, напевне, знайдуться послідовники. Не дивуйтеся, якщо ваша дитина опиниться в їх лічбі. Це не значить, що вона нічого не запам’ятала з уроків. Вона все чудово пам’ятає. Вам не хотілося б залишатися поза увагою її грубі промахи? Надто бурхливо реагувати на них теж не варто.

Це стіл, за ним їдять…

Особливу увагу треба звернути на поведінку дитини за столом. Чим раніше почнете, тим краще. Так, до півтора року садіть малюка під час їди на високе крісло разом з усіма, щоб він відчував себе частиною сім’ї і спостерігав, як поводяться старші.

З півтора до трьох років вже треба пояснити малюку, що не можна грати з їжею. Дайте йому можливість їсти самостійно, краще за все купіть спеціальні дитячі прибори, красиві, які не б’ються. Якщо дитина випльовує їжу і взагалі поводиться неналежним чином, зверніть її увагу на те, що ніхто з дорослих так не робить.

З трьох до шести років малюк вже сам може вимити руки перед їдою, може попросити передати йому страву, вміє користуватися салфеткою. Він уже може їсти й пити акуратно, а до шести років деякі діти знають, як тримати ніж і виделку.

З шести років є смисл залучити дитину до сервування столу, а потім попросити прибрати посуд. Діти вже повинні почуватися досить впевнено, коли запрошені до столу в гостях.

В будь-якому випадку, що таке «не комільфо» дитина зможе зрозуміти, тільки якщо ви їй це пояснили. Не тільки пояснили, але й показали, як належить поводитися у відповідності з етикетом. Єдине, про що слід пам’ятати мамам і татам, що урок треба дати не один раз.

Пам'ятка для батьків,
дитина яких уперше піде до дитячого садочка

  1. Сформуйте у себе ставлення до дитячого садочка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підготовку.

  2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садочок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садочка.

  3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

  4. Заздалегідь потурбуйтесь, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближений до розпорядку дня дитячого садочка (ранній підйом, час денного сну, прийом їжі, прогулянки).

  5. Ознайомтесь з режимом харчування та меню дитячого садочка.

  6. Навчайте дитину їсти не перетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

  7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

  8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

  9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку збирати, розбирати.

  10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

  11. Пограйтесь вдома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

  12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватись з іншими дітьми.

  13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини - привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

  14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

  15. Повідомте старшу медичну сестру, вихователів про стан здоров'я вашої дитини.

  16. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

  17. Дайте дитині до садочка улюблену іграшку.

  18. Не залишайте дитину одну і надовго в перші дні відвідування дитячого садочка.


Дослухайтесь до порад вихователя!!!

ПАМ'ЯТКА

Першочергових дій персоналу підприемств, уставов та організацій у разі загрози вчинення терористичних або диверсійних актів

1. Заходи попереджувального характеру:

- ЗДІЙСНИТИ комплексне обстеження стану надійності охорони
об'єкта, посилити пропускний режим по допуску на об'ект автотранспорту,
персоналу і відвідувачів, проводити ретельну перевірку ввезеного на об'ект майна
і внесеної ручної поклажі. Для цих цілей використовувати технічні засоби
(металодетектори, газоаналізатори, дзеркала для огляду автомобілів та ін.);

- вжити додаткових заходів щодо інженерно-технічної оснащеності об'єкта,
додатково встановити модернізовані системи сигналізації і відеоспостереження в
зонах підвищеного ризику;

- оснастите телефони об'єкта, зазначені в офіційних довідниках,
автоматичними визначниками номера і звукозаписною апаратурою;

- у випадку загострення криміногенної обстановки в регіоні ввести
чергування співробітників підрозділів безпеки, підсилити контроль за робочою особового складу охорони, регулярно здійснювати перевірки несення служби в денний і нічний час;

- сформувати у кожній черговій зміні охорони (у разі наявності) групи
негайного реагування. У хода щоденних інструктажів уточнювати бойовий
розрахунок особового складу, що заступає на чергування, звертати особливу
увагу на доведення оперативної обстановки на об'єкті, а також на необхідність
посилення пильності і підвищення відповідальності співробітників;

- силами співробітників підрозділів охорони і безпеки організувати проведення систематичних обходів і оглядів об'єкта і прилеглої до нього території з метою своєчасного виявлення підозрілих предметів і запобігання закладки вибухових пристроїв, а також установки сторонніх осіб, що виявляють підвищений інтерес до об'єкта;

- регулярно проводите перевірки підсобних приміщень і територій, не
допускати перекриття шляхів евакуації людей 1 транспорту;

- ввести в практику систематично проведення перевірок проходження
сигнал1в оповіщення від чергової зміни охорони до посадових осіб об'єкта;

- організувати практичні тренування зі співробітниками охорони і
персоналом по діях при виникненні надзвичайно! ситуації терористичного
характеру:

- провести інструктивні заняття з персоналом про порядок дій при прийомі
телефонних повідомлень з погрозами терористичного характеру і правилах
поводження з письмовими анонімними матеріалами;

- при укладанні договорів оренди приміщень об'єкта обов'язково включати
умови, що дають право підрозділам безпеки здійснювати перевірку зданих в
оренду приміщень;

- здійснювати заходи щодо більш ретельного підборові персоналу об'єкта,
у тому числі допоміжного складу. Більш ретельно здійснювати перевірку і допуск
на об'єкт фахівців сторонніх організації

2. При виявленні підозрілого предмета на об'єкті

- точно визначити місце перебування підозрілого предмета;

- опитуванням заявника и очевидців установити час виявлення предмета;

- зафіксуйте установчі дані осіб, що знайшли предмет, і забезпечте їхню
присутність до моменту прибуття оперативно-слідчої групи правоохоронних
органів;

- дайте вказівку не наближатися, не торкати, не розкривати, не переміщати
знахідку, не заливати її рідиною, не засипати піском і грунтом, не користуватися
радіо - і електроапаратурою, переговорними пристроями;

- організуйте евакуацію персоналу, використовуючи маршрути, віддалені
від місця перебування підозрілого предмета;

- дайте вказівку співробітникам охорони оточити місце розташування
предмета та знаходитися на безпечній відстані від нього;

- при необхідності організуйте виключення побутових і виробничих
комунікацій газу, води и електрики;

- повідомите про подію правоохоронні органи, викличте на об'єкт машини
швидкої допомоги і аварійних служб;

- не знижуючи рівень охорони об'єкта, забезпечте можливість
безперешкодного проходу або проїду до предмета співробітників і транспорту

- надайте можливість фахівцям оперативно-слідчої групи опитати заявника
та інших осіб, що підходили до підозрілого предмета;

- підсильте контроль за роботою особового складу охорони по всему
об'єкту.

3. При надходженні погрози по телефону:

Телефон е засобом зв'язку, який найчастіше використовують як злочинці (для передачі повідомлень про закладені бомби, захоплення людей і пред'явлення політичних або інших вимог), так і «телефонні хулігани», які висловлюють завідомо неправдиві погрози. Приймаючи анонімне телефонне повідомлення про можливе здійснення актів тероризму необхідно пам'ятати, що вони несуть важливу криміналістичну інформацйо, тому в..розмові з анонімом необх1дно запам'ятати і зафіксувати якнайбільше даних. Зокрема:

- зафіксувати дату, час ітривалість анонімного повідомлення;

- місце установки телефону, на який надійшло повідомлення, його номер,
приналежність конкретному підрозділу і співробітнику;

- при одержанні анонімного повідомлення спробувати "зав'язати розмову" з
анонімом і з'ясувати конкретну інформацію про його особу, професію, місце
перебування і, якщо можливо, схилити до добровільного відмовлення від
задуманої акції;

- під час розмови вжити заходів щодо запису фонограми анонімного
повідомлення, визначення номера телефону анонімного абонента шляхом
використання техн1чних можливостей даного телефонного апарата. При

відсутності таких можливостей через співробітників спробувати повідомити про анонімне повідомлення службу безпеки (службу охорони) підприємства або

телефонну станцію;

- по закінченню розмови з анонімом негайно повідомити про те, що
трапилося, керівникові служби безпеки (служби охорони) для прийняття ними
негайних заходів до попередження і локалізації можливих тяжких наслідків;

- по пам'яті скласти докладний опис висловлених погроз або повідомлення
про передбачувані акти тероризму, а також висунутих ультиматумах та інших
вимогах;

- усі дані про зміст погроз або вимог, викладених анонімним абонентом,
характеристику його голосу, мови, манери викладу погроз і вимог повідомити
керівникові служби безпеки (служби охорони) підприємства;

- для уникнення поширення чуток і паніки обговорювати отриману від
аноніма інформацію з іншими співробітниками не рекомендується;

- при надходженні погрози на телефонний апарат з автоматичним
визначником номера і звукозаписним пристроєм, відразу після завершення
розмови з анонімом вжити заходів щодо збереження аудіозапису. Передбачте
заходи по запису можливого наступного дзвінка зловмисника.

4. Вибух на території об'єкта:

У випадку вибуху необхідно негайно організувати I забезпечити виконання наступних основних заходів:

- за списком екстреного оповіщення викликати на об'єкт пожежних, швидку
допомогу, рятувальників, комунальні служби (газ, електрика, тепло);

- за списком екстреного оповіщення повідомити про подію керівництво
(адміністрацію) підприємства та правоохоронні органи;

- організувати евакуацію персоналу з епіцентру вибуху, зруйнованих або
ушкоджених вибухом приміщень;

- до прибуття служби швидко! допомоги надати постраждалим першу
медичну допомогу;

- відключити подачу електроенергії, газу, води, тепла в ушкоджених
вибухом приміщень;

- оточити м1сце вибуху і забезпечити його ізоляцио до прибуття
компетентних органів;

- при виникненні пожежі вжити заходів щодо її гасіння власними силами за
допомогою наявних протипожежних засобів.

5. Захоплення заручників:

При захопленні людей у заручники необхідно:

- негайно повідомити про надзвичайну подію правоохоронні органи і
керівництво об'єкта;

- по можливості блокувати місце події, використовуючи технічні засоби
охорони;

- підвищити пильність охоронців на всіх постах. Перевести систему
відеоспостереження об'єкта в режим запису;

- не вступаючи в переговори з терористами, по можливості виконувати їхні
вимоги, якщо це не пов'язано з заподіянням шкоди життю I здоров'ю людей;

- забезпечити евакуацію персонал, який знаходиться поза місцем захоплення заручників;

- припинити доступ на об'єкт людей і проїзд автотранспорту;

- вжити заходів до безперешкодного проходу і проїзду на об'єкт
співробітників правоохоронних органів;

- після прибуття спецпідрозділів правоохоронних органів надати їм
необхідну інформацію: схеми об'єкта, поповерхові плани, схеми розташування
систем відеоспостереження, вентиляцп, електропостачання та ш.;

- надалі діяти відповідно до розпоряджень керівника антитерористичної
операції.

б. Одержання сигналу про евакуацію:

Якщо ви знаходитеся на своєму робочому місці, послідовно виконайте наступиі дії:

- без поспіху, істерики і паніки зберіть службові документа в сейф або в
шухляди столу, що закриваються на ключ;

- візьміть з собою особисті речі, документи, гроші, цінності;

- закрийте вікна, вимкніть оргтехніку, електроприлади, освітлення;

- візьміть з собою і при необхідності використовуйте індивідуальні засоби
захисту (протигаз, респіратор);

- закрийте двері на ключ, ключ залиште у замку;

- залиште приміщення, рухайтеся маршрутами, які позначені в схемах
евакуації;

- повертайтеся в покинуте прим1щення тільки після дозволу відповідальних
осіб.

Батьківська сторінка


(пам’ятка для батьків) /Files/images/авi.jpg

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні... Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка, навіть якщо він розташований поруч з будинком, є чималою проблемою. Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту? Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу д о дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих? Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчують­ся на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна вико­ристовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Нап­риклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.
Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад, зелений, і називає предмети тільки цього кольору. За кілька днів — жовтий. За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати, як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування допоможе дитині реалізувати потребу в рухах. Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад «Руда, хитра... (не відгадав — продовжуйте далі) живе в ліс зайцями ганяється». Ось так. Дерзайте! Можливо, і ви складете свої загадки, казки, історії та і тоді дорога до дитячого садка або тривала поїздка з малюком не здаватиметься вам втомливою та одноманітною. (поради батькам майбутніх першокласників).
1. Поясність дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота – дитсадочок, а для старших – школа. Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.
2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки «заражують» дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна погратися у «Школу». Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина – учнем, а потім поміняйтесь ролями.
3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.
4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі «шкільного» пластиліну динозаврика – не забороняйте їй. 5. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у шість років не закінчується.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Для того, щоб Ваша дитина швидко й легко звикла до нового способу життя, що його пропонує дитячий садок, відчувала себе у групі упевнено й комфортно, ми просимо Вас про співпрацю в період її адаптації до нових умов. У дитячому садку дитині треба звикнути до: —нових дорослих людей, які про неї піклуватимуться; —нової обстановки, приміщень, меблів, іграшок; —товариства своїх однолітків; —нового розпорядку дня. Вашій дитині простіше звикати до цього поступово. Тому ми просимо Вас уперше прийти з дитиною тоді, коли в групі не буде інших дітей, або буде їх мало, і вихователь зможе познайомитися з Вашим малюком, а він — вивчити нову для нього дорослу людину. Дитина відчуватиме себе упевнено, якщо Ви спочатку будете поряд із нею. Перші дні бажано приводити дитину о 9.00, нагодувавши її снідан­ком, і забирати додому через 1,5 – 2 години на протязі адаптаційного періоду, поки дитина не звикне. Про це Вам розповість вихователь. Якщо дитина досить легко адаптується до нового для неї укладу життя, Ви можете залишати дитину в дитячому садку для денного сну. Першого та другого тижня просимо забирати дитину одразу після обіду (приблизно о 12.30), потім – після денного сну. Удома в адаптаційний період треба ставитися до малюка терпимо й уважно. Коли щось турбує Вас у зв'язку з дитячим садком, не обгово­рюйте це при дитині, але обов'язково поділіться всіма побоюваннями зі співробітниками нашого закладу. Просимо Вас розповісти вихователеві про дитину якомога більше — усе, що Ви вважаєте особливо важливим. Ми готові прислухатися до всіх Ваших побажань.
ДОВІР'Я ТА РОЗУМНА БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ Що означає сім'я для дитини? До певного віку поняття родини у неї асоціюється з домом.Із чого ж, власне, складається поняття «дім»?По-перше, з точки зору психології, це те середовище мешкання, де дитина почувається у безпеці. Вона захищена від невідомості і небезпек навколишнього світу. Тут можна сховатися в маминих обіймах від справжніх чи вигаданих страхів. Тут знаходяться й інші люди, на яких можна покластися. Тато, певно, «сильніший за всіх на світі» та найспритніший, найсміливіший і наймудріший. Дідусь мало чим поступиться йому. Бабуся - надійний прилисток, коли мама і тато сердяться і покарання не уникнути. До відчуття захищеності відноситься і саме місце, деми живемо,- це дах над головою, що віддавна охороняє від негоди, будь це звичайна квартира чи власний будинок.По-друге, що характеризує рідний дім, це душевне тепло. Дитині в ньому добре, вона не лише захищена, але й відкриває тут для себе вперше світ учиться, пізнає, радіє. Тут здійснюються її явні та приховані мрії, тут вона може досхочу награтися, повеселитися. Недаремно кажуть, що родина - джерело радості. Цезначить, що радість члени сім'ї прагнуть принести одне одному не за якісь заслуги і не з холодного розрахунку, а просто зі любові.А оскільки батьки дуже люблять своїх дітей, вони не скупляться на ласку і радість для своїх чад, створюють особливу атмосферу затишку, комфорту, спокою, захищеності рідного дому.По-третє, дім там, де в дитини є своє місце. Не лише куточок для ігор, ліжечко, місце за столом і таке інше, а, насамперед, місце у суспільстві. Рідний куток там, де з нами рахуються, чекають на нас, люблять, куди можна прийти і залишитись. Тут формуєтьсяусвідомлення власного «Я», своєї суспільної цінності. Але саме тут народжуються і перші відчуття сорому, болю, відчуженості, коли ми порушуємо правила родинного життя й ображаємо або засмучуємо тих, кого Любимо. Тут формується почуття совісті,яке в подальшому буде супроводжувати людину на життєвому ;шляху і підказувати, що добре, а що погано, через довгі роки потому, як вона покине рідну домівку.Дім створюють для дитини, насамперед, рідні люди. Як правило, це батьки й ті, хто з ними мешкає чи спілкується. Того, хто найбільш впливає на сприятливий клімат дому, у дитинстві називають головною для себе людиною. Це не обов'язково завжди мати, хоча її вплив на дитину зберігається на все життя. Іноді більш важливим буває батько, бабуся, дідусь або тітонька, що стала для малюка доброю феєю дитячих років. Такі вихователі зазвичай бувають урівноваженими, спокійними, розсудливими, усе вміють - головне - люблять малюка. Вони, звичайно, і стають незаперечним авторитетом для малюка. На таких людях тримається дім.
А ще - на добрих сімейних стосунках.Як же побудувати родинні стосунки?• Батьки дитини мають уміти і хотіти слухати і чути одне одного.• Приділяти постійну увагу близьким і, взагалі, оточуючим людям.• Щиро захоплюватися чеснотами одне одного (не з лестощів, а просто тому, що це - найнадійніший спосіб змінити людину на краще).• Не намагатися перевиховати іншого, оскільки будь-яка особистість має право відстоювати власну самобутність.• Не бурчати з приводу і без нього, оскільки сварливість вбиває гарні стосунки між людьми.• Бути постійно ввічливим, бо тільки в цьому випадку ми вправі очікувати ввічливості від інших.• Завжди пам'ятати: на нас дивляться, нас слухають, нас наслідують наші діти зараз і будуть так само, як ми, поводитися в майбутньому.Звичайно, це лиш деякі важливі аспекти стосунків батьків у сім'ї, але слідування цим порадам допоможе вам зробити найголовніший період в житті ваших дочки чи сина - дитинство - щасливим.Становлення людини відбувається у повсякденному житті, а батьки і створені ними клімат, тематика розмов, тон, інтонація, усмішки, вчинки, розуміння одне одного - складові сприятливої родинної атмосфери.Пам'ятайте, батьки: ваша дитина - найбільша цінність, найбільше щастя, що визначає вашу повну людську затребуваність і сенс буття. І як би вам не було важко (менше часу залишається для себе та коханої людини, професійного росту та ін.), ваша дитина ні в чому не винна перед вами: ні в тому, що з'явилася на світ; ні в тому, що створила вам додаткові труднощі; ні в тому, що не дала очікуваного щастя; ні в тому, що не виправдала ваші сподівання. І ви не повинні вимагати, щоб вона вирішила ці про блеми. Ваша дитина - не ваша власність, а самостійна людина. І вирішувати до кінця її долю, а тим більше ламати їй життя на свій розсуд ви не маєте права.Ваша дитина далеко не завжди буде слухняною та милою, її впертість і капризи неминучі так само, як сам факт її життя в сім'ї. У багатьох пустощах малюка винні ви самі, тому що вчасно не зрозуміли його, пошкодували свого часу та сил, стали вимагати від нього того, чого він просто не може вам дати через свій вік та вдачу. Ви повинні завжди вірити в те краще, що є у вашій дитині, у те краще, що в ній ще буде. Не сумніватися в тому, що рано чи пізно це краще неодмінно з'явиться. І зберігати оптимізм в усіх своїх педагогічних справах.Тому що дитинство малюка починається саме з вас, шановні батьки! Колискова в житті дитини Виховання дитини пов'язане з радощами та розчаруваннями, досягненнями і невдачами. Мабуть, цієї двоїстості нікому з батьків не уникнути. Але як зробити так, щоб спілкування з власною дитиною, її виховання давали насолоду і щастя?
Адже, як учить народна мудрість, за добрих дітей Бог додає віку батькам, а за поганих - вкорочує.Сьогодні, на жаль, сприймається як норма те, що батьки мало часу приділяють вихованню дітей, а роль домашнього вихователя виконує телевізор. Оскільки ж телевізійні передачі не фільтруються батьками, то діти виховуються на мультфільмах, фільмах, різноманітних шоу, які часто не те, що не несуть ніякої виховної ідеї, а, навпаки, завдають шкоди розумовому та психічному розвиткові малюків. Прикро, що деякі сучасні батьки усвідомлюють лише два свої обов'язки- нагодувати та гарно вдягнути дитину. Але цього зовсім недостатньо для того, аби дитина виросла порядною людиною, повноцінним громадянином.Навіть найдорожчі іграшки та речі не навчать малюка ввічливості, чуйності, працьовитості.Дітям украй необхідна присутність дорослих та постійне спілкування з ними. Мусимо констатувати, що сьогодні почасти втрачено можливість постійного спілкування дитини із старшими членами родини, особливо з дідом та бабусею, які здебільшого живуть окремо і не мають часу та можливості для виховання онуків, для того, щоб розповідати їм казки, співати народних пісень... та й з материнських вуст сучасні діти рідко чують народну потішку чи колискову. Молоді батьки недооцінюють величезне виховне та пізнавальне значення фольклору. Це й не дивно. Адже мало хто з них самих може пригадати, що їм колись співали колискових пісень. Отже, здавалося б, коло замкнулося. Проте педагоги ніколи не втомляться пояснювати батькам важливість використання колискової у вихованні та розвитку дитини.Українські колискові пісні завжди привертали увагу дослідників народної творчості, поетів, композиторів. Пісня матері зачаровує своєю ніжністю, мелодійністю, несе тепло, яке може випромінювати лише голос рідної людини, фізіологічне й чуттєво міцно пов'язаної з малям. Саме під впливом колискових пісень, які дослідники ще називають материнськими, у дитини виховується любов до природи, Батьківщини, повага до старших. З раннього дитинства малюк живиться звуками рідної мови. Через пісню запам'ятовуються фонетичні, лексичні й морфологічні її особливості, що пізніше допомагає людині передавати найтонші відтінки почуттів і думок. Так поступово, в ненав'язливій формі відбувається перше усвідомлення своєї національної самобутності.Магія колискових пісень полягає у своєрідній манері виконання. Багаторазове поколисування, повторення однієї і тієї самої музичної фрази-поспівки у вузькому діапазоні із застосуванням одноманітної ритміки позитивно впливає на фізичний стан дитини, гіпнотично діє на її психіку й швидко заколисує. "Материнські" пісні можна вважати першоджерелом духовності, моральності, чемності, чесності. Це перші поетичні та музичні твори, до яких долучається малюк Непомітне введення у світ мистецтва через колискову, поза сумнівом, формує у дітей любов до української культури, народного мистецтва.Колискова пісня цікава дітям своїм змістом, яскравими образами, кумедними ситуаціями. Головний персонаж багатьох з них - Котик. У народних казках, потішках кіт завжди постає другом людини, що оберігає її від злих сил. Він може бути сірий, білий, волохатий, інколи котів може бути й двоє.Основна мета колискових пісень, де котик головна дійова особа, - заспокоювати, бо сон приносить дитині здоров'я, дає сили, а яка мати не бажає своїй дитині цього.Отож саме кіт І виконує функцію присипання маляти.Ой на кота воркота,На дитину дрімота.Як буде кіт воркотати,То дитина буде спати.Ходить кіт по горі,Носить сон в рукаві.Всім дітям продає,Василькові так дає.Переважно Котик сам заколисує дитину, та іноді кличе на допомогу - наприклад, мишку чи ще когось.Ой ти, кіт-воркіт,На віконечко скік,А з віконця в хижку.Піймав котик мишку,Кинув у колиску.Мишка буде пискотатьА дитина буде спать. А-а-а, котки два, Котку-братку,Сірий, білий обидва. Дай нам лялькуПо капусті ходили Для (Оксани)Ляльку в хустці носили. На забавку.Підростаючи, малюк на прикладі дій, вчинків кота, здобуває перші знання про "добре", "погано", "не можна".А-а, котки два, Люляю, люляю,Побилися обидва. Котика полаю,За якую винку? Щоб по ночах не ходив,За Гриця-дитинку. Малих діток не будив.А-а-а-а! А-а-а-а!Так поступово через колискову пісню перед дитиною розширюється життєвий простір, в якому вона перебуває, розгортається модель найближчого і зрозумілого для неї світу: вона отримує уявлення про певні норми поведінки та необхідність дотримуватися їх. Маля вчиться схвалювати чи засуджувати дії персонажа, в його вдачу закладається почуття справедливості, вміння відрізняти добрі вчинки від поганих.Ой ну, коту, коту,Та й наробив шкоду.Заховався в куточок,Тільки видно хвосточок.Стала баба кота бить:- Не вчись, коте, красти,Та вчися робити,Черевики шити.Кота, кота, коточок,З'їв бабин медочок,Та ще й каже:"То не я,То бабине котеня".Цікаво, що в давніх колискових піснях допускається фізичне покарання за "неправедні" вчинки - не можна красти, не можна робити шкоду, не можна байдикувати. Але фізичне покарання - крайній метод виховання. Ширше використовуються роз'яснення, научіння, попередження.Відмітною рисою українського народу є працьовитість. Повага до праці також закладається у свідомість дитини через колискові пісні. Ця тема звучить у багатьох з них.Е-е, дитино,Поїдемо по сіно.А я будусіно класти,А ти будешбички пасти. Е-е-е! Е-е-е! Бити кицю, битиБити кицю, бити,Не хоче робити,Бити кицю по лапках,Хай не ходить по лавках. А-а-а-а! А-а-а-а! Ой ну, коте рябку,Ми посієм маку,Скопай мамі грядку,Та ще й пастернаку,Малу-невеличку,Та насадим квіточокЯк із рукавичку.Забавляти діточок. Знаходимо в колискових піснях і початкові відомості щодо безпеки життєдіяльності. Зокрема, вже із самого народження дитину привчають бути обережною, уникати небезпеки.Ой ти, коту, коту,Не лізь на колоду,Бо впадеш у воду. А-а-а-а!А-а, кицю!Пішла по водицю,Та й упала у криницю.Пішов котик рятуватиЗа вушечко витягати.-Ото тобі, кицю,-Не лізь у криницю.Сьогодні у вжиток широко входять не тільки народні колискові пісні, а й ті, що створені поетами та композиторами. Цікаво, що в них поєднуються сучасні тенденції з елементами традиційних українських народних колискових. Новим у них є насамперед музичне оформлення пісні (аранжування). Використання сучасних музичних інструментів дає змогу створити музику, насичену ефектами, безумовно привабливими для дітей. З'явилися в колискових піснях і новітні елементи, персонажі, предмети з життя сучасної дитини. У них можемо побачити казкових героїв із відомих дитячих мультфільмів (Колобка, Карлсона, улюблених персонажів з Простоквашина, капітана Врунгеля та його команду тощо), речі та явища сьогодення ("Снікерси", "Мілківей", "Лего" тощо). Зокрема, цю тенденцію яскраво характеризує колискова Світлани Шацької "Спи, мій сину!"Спи, малечо, спи,Йдуть у гості сни:Карлсон й КолобокПринесуть казок.Спи, засни, мій сину,Спиться мандарину,"Лего" й "Мілківей"Сплять біля дітей.Хай до тебе в сніПрилетять пісніЙ наспівають зновПро мою любов.У той же час переконуємося, що нові колискові органічно поєднані з традиційними народними, саме від них іде неповторна українська мелодійність, наспівність і багаторазове повторення однієї музичної фрази-поспівки у вузькому діапазоні із застосуванням одноманітної ритміки. І в сучасних колискових зустрічаємо давно відомих популярних у народній творчості персонажів (Котика, Дрімоту, Сон тощо).Звичайно, діти краще сприймають пісні про те, чим вони живуть сьогодні. Водночас, вважаємо, не варто відкидати й те традиційне українське, що лежить в основі старих народних колисанок, а саме: величезний виховний потенціал, магічну енергетику, яка передається від покоління до покоління. Отже, нехай ваше малятко росте здоровим і веселим.Ой щоб спало, щастя знало,Ой щоб росло, не болілоНа серденьку не кволіло.Соньки-дрімки в колисоньку,Добрий розум в головоньку,А рісточки у кісточки,Здоров'ячко у сердечко,А в роток говорушеньки,А в ніженьки ходусеньки,А в рученьки ладусеньки..ПРИНЦИПИ І СТРАТЕГІЯ СУЧАСНОГО СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯЯк свідчать численні опитування, сучасні молоді батьки не мають єдиної стратегії виховання дітей у сім'ї. Одна з причин полягає в тому, що, особливо в останнє десятиліття, змінились як самі умови життя, так і цінності та пріоритети сімейного виховання.Втрата традиційних орієнтирів та ідеалів старших поколінь, певна невизначеність значної частини молоді в особистій стратеги поведінки та загальна розгубленість в умовах перебудови суспільства на перший план поставили проблеми виживання та існування. Проте в останні роки більш чіткого оформлення набуває тенденція до вироблення такої стратеги.Орієнтація суспільства на розвиток ринкових відносин у сфері виробництва, комп'ютеризацію засобів виробництва та більшу відкритість для інтеграції в нашу культуру інших культур на перше місце висувають бажання батьків бачити свою дитину в подальшому комерсантом або програмістом, і відповідно до цих прагнень батьки стурбовані тим, щоб виховувати в дітей прагматичність, раціональність, волю до успіху. Своєю поведінкою в суспільстві вони подають дітям приклади агресивності і вважають її в сучасних умовах життя надзвичайно важливою якістю. ("Таке життя: якщо ти не встигнеш щось ухопити, це зроблять інші"). У той же час такі особистісні якості, як доброта, вміння співчувати і допомагати іншим в ієрархії сучасної системи батьківських цінностей виховання дитини займають значно нижчі місця.Характерною особливістю сучасного сімейного виховання є також суттєве обмеження можливостей соціального оточення дитини: молоді батьки намагаються усунути вплив на дитину бабусь та дідусів: спілкування з ровесниками обмежене в основному часом перебування в дошкільному заклад!; спілкування з іншими людьми (сусідами, малознайомими або незнайомими) вважають небажаним. Діти рідко відвідують театри, виставки, разом з батьками ходять на прогулянки та екскурсії. Таким чином, спосіб засвоєння світу для дитини перетворюється із безпосереднього вопосередкований.Сучасні молоді батьки прагнуть до того, щоб їхня дитина якомога раніше почала займатися музикою або танцями, вивчати іноземні мови та гратися на комп'ютері. В останні десятиліття, особливо у 80-90-і роки, виник синдром "зрощування дітей у заданих умовах". Зміст дитячого життя планується тільки батьками: вони самі вирішують, що дитині цікаво, а що ні, чим вона повинна займатись і чого навчатися. З боку дорослих повсякчас відбувається тиск, суть якого виявляється або у вимогах обов'язкового успіху, або в чеканні на нього.Дорослі не сприймають такі природні характеристики дитячої поведінки, як єдність зовнішнього і внутрішнього світу, існування дошкільника в особистій дійсності, необхідність невідкладної реалізації його власних ідей і потреб, його особисті уявлення про цінності і почуття. Така позиція батьків породжує численні педагогічні проблеми. Американський учений Н. Постман у своїй надзвичайно популярній книзі "Зникнення дитинства"(1987) стверджує, що дорослі стосовно дітей діють як колонізатори. Своїм зневажанням або дестабілізацією, руйнацією світу гри дитини, внутрішньої логіки і цілісного способу засвоєння навколишнього середовища вони руйнують дитинство. Комерція, ідеологія і бездумність - такі детермінанти поведінки дорослих.Дитинство, на думку Н. Постмана, це не стільки біологічна, скільки культурна фаза розвитку людської індивідуальності. Саме на цьому ще в 70-і роки XX ст. акцентував увагу психолог О. Запорожець, який наголошував, що дитинство дає дитині можливість ще до досягнення зрілості залучатися до скарбниць духовної і матеріальної культури, яка створена суспільством, надбати специфічні для людини здібності і моральні якості особистості, і, піднявшись таким чином "на плечі" попередніх поколінь, рухатися далі в своєму розвиткові. Сучасні діти мають власну субкультуру в сфері вільного часу, одягу, їжі. У той же час у результаті економічних і демографічних факторів, що виявились у мінімумі вільного місця для гри на вулицях, відриві від природи, інтенсифікації вуличного руху, зайнятості батьків, їх розлучень та інших проявах, діти втратили стабільність емоційного базису.Таким чином, життєва біографія сучасних дітей значною мірою відірвана від дорослих, розподілена в часі і обмежена в просторі. "Інсценоване" дитинство, як структурована заданість дорослими життя дітей, обмежує їх можливості на самовизначення і саморегуляцію.Надзвичайно актуальною для сучасних дітей є проблема природовідповідності виховання. Батьки повинні бути зорієнтовані на реальність, сприймати свою дитину такою, як вона є, і допомагати їй рости і розвиватися, створюючи необхідні для цього умови, серед яких особливе місце займає загальний позитивний фон сім'ї та індивідуальних контактів.У зв'язку з цим постає питання: чому батьки не в змозі вирішити всі конфлікти з дітьми за допомогою спокійних бесід, роз'яснень і лагідної посмішки?
Спеціалісти з питань дитячої психології (Д. Добсон та ін.) знаходять відповідь на поставлене запитання в системі цінностей дитини, де значне місце відводиться силі і рішучості у поєднанні з любов'ю. Саме цим, на їхню думку, можна пояснити популярність у дитячому фольклорі міфічних суперменів, чудо-капітанів, ніндзя-черепашок та інших героїв, яких породила індустрія розваг. Ось чому від дітей нерідко можна почути фразу типу: "А мій батько поб'є твого батька!" або "Мій батько як дасть тобі!". Особливо в періоди "вікових криз" - три-шестирічному віці, якщо не упереджувати поведінку дитини і не виявляти тактовності у спілкуванні з нею, можна спровокувати з ії боку підвищену схильність до непокори, до вияву своєї волі. Пробудження усвідомлення значущості свого "Я'для оточуючого світу та особливості природного темпераменту часто стають причиною численних непорозумінь між батьками і дітьми і в деяких життєвих ситуаціях можуть трактуватись як виклик з боку дитини авторитетові батьків. Тут, на думку Д. Добсона, присутній важливий парадокс дитячої свідомості: діти хочуть підкорятися своїм батькам, але їм необхідно, щоб батьки заслужили це право: командувати ними. Воно досягається щоденною атмосферою любові і вимогливості, а також дотриманням непорушності певних меж, які гарантують захищеність дитини і силу батьківського авторитету та прав кожного з них.Процес виховання не може бути стихійним. Чітке усвідомлення батьками того, що вони хочуть і чого не хочуть допоможе сформулювати їм свою позицію як вихователів і намітити стратегію виховання.Ось її головні принципи:• Дитина повинна знати, чого хочуть від неї батьки, що в її поведінці їх задовольняє, а що ні.Претензії батьків слід аргументувати цими вимогами.• Не можна карати дитину за те, чого вона не знала. Відповідальність дітей за вчинки має базуватися на їх розумінні скоєного.• Перш ніж чогось вимагати від дитини, треба впевнитися, що вона на це здатна.• Не можна карати дитину за поведінку, в якій немає злісної непокори. Треба відрізняти дитячубезпорадність і злісну непокору. (Безпорадність базується на забудькуватості, виникає в результаті помилок і випадковостей. Злісна непокора є обдуманим актом, відмовою визнавати батьківську владу. Виявляється тільки тоді, коли дитина знає, чого хочуть від неї батьки, і робить дещо протилежне.)
• Щоразу після владнання конфлікту дитину необхідно пригорнути і приголубити, показати їй свою любов.У стосунках з дітьми потрібно керуватися любов'ю.• Не принижувати гідність дитини фізичними покараннями. Вони порушують її права як члена сімї і суспільства і свідчать про безсилля батьків як вихователів.• Дотримання цих принципів сімейного виховання дітей дошкільного віку допомагає створитиатмосферу емоційної захищеності дитини, привчити її поважати інших, зрозуміти батькам емоційні і фізичні особливості різних періодів дитинства і добирати засоби виховання до індивідуальних потреб дівчаток і хлопчиків.• Відповідно до періодизації розвитку дитини в онтогенезі існує певна стратегія її виховання. Так,стратегія виховання дитини від народження до 7 місяців• полягає в тому, щоб її любили, голубили, лагідно з нею розмовляли, своєчасно годували, тримали в чистоті, теплі і дотримувалися всіх необхідних санітарно-гігієнічних вимог та оберігали від різних небезпек.• Не можна бити дитину, кричати на неї, порушувати її режим, створювати навколо неї метушню,без потреби довго тримати на руках - надалі це може призвести до маніпуляцій з боку дитини.• Від 8 до 14 місяців стратегія виховання ґрунтується на переключенні уваги дитини з одногопредмета на інший. Тим самим майже безконфліктно вирішуються всі проблеми взаємостосунків.Діти розуміють слова "ні", "не можна", "шкода" і сприймають батьківські вимоги. Чутливі нагрубість, окрики, вони потребують ніжності й обережності у спілкуванні.
Кол-во просмотров: 340

Комментарии

Для того, чтобы оставить комментарий на сайте, залогиньтесь или зарегистрируйтесь, пожалуйста.